Про байдужість та громадську свідомість

У кожного в житті бувають випадки, коли приходиться робити вибір між клопотами з витратою власного часу і байдужим спокоєм. А від нашого вибору, можливо, залежить чиясь доля.

До інспектора «Муніципальної варти», який чергує на Набережній, звернулась за допомогою літня жінка, що шукала свого зниклого сина. Їй порадили написати заяву до поліції. А через деякий час чоловік з компанії людей, що відпочивали на Набережній, повідомив інспектору МВ про те, що бачив у лісі за річкою труп чоловіка, що висить на дереві. Але на прохання показати його місцезнаходження, відповів відмовою – мовляв, маю сумний досвід: після того, як я знайшов потопельника і повідомив про це поліцію, мене протягом місяця викликали до поліцейського відділку. Тож, не хочу для себе зайвого клопоту.

Інспектори «Муніципальної варти» прочесали ліс у тому напрямку, який вказав чоловік, але безрезультатно. І лише через тиждень до інспектора МВ на Набережній звернувся чоловік, що на велосипеді їхав через ліс і виявив небіжчика. Він провів інспекторів «Муніципальної варти» до місця, дочекався приїзду поліції та надав необхідні свідчення. Завдяки небайдужості цієї людини, співчуття до чийогось горя, тіло небіжчика було передано рідним для поховання, а поліція змогла робити свою роботу.

Тож, не будьте байдужими!